Мова староукраїнських календарів і календарна поезія XVII–XVIII ст
Ключові слова:
календарна поезія, мова староукраїнських календарівАнотація
Текстологічний аналіз староукраїнських календарів засвідчує системний розвиток метеорологічного словника ХVІІІ ст., розмаїтість якого пов’язана з демократизацією літературних норм мови, з урахуванням образно-поетичних форм вислову, що дається взнаки і в дотичних лексико-тематичних групах, які характеризують людину та довколишній побут. Давні календарі, зокрема прогностики, у прикладній частині, що мала побутово-господарське спрямування, містили цікаві відомості про вплив планет (звідси синонім - планетники), космосу на все живе та викликані ними стихійні явища, погодні умови тощо. Самодостатнє значення мають свідчення календарів-прогностиків про уроджені та набуті риси вдачі і поведінки особистості, пов’язані з основними психотипами людини, її досвідом, як і назви хвороб та застереження щодо способу уникнення всіляких ризиків у так звані “критичні дні” календаря тощо.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Горобець В. Й. (Автор)

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.