Характерні риси східнослов’янських мовних редакцій у церковнослов’янських пам’ятках постійного змісту XVI ст. (на матеріалі фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського)

Анотація

У XVI ст. у східно­слов’янських народів мовою книжності була церковнослов’янська, якою написані церковні книги, що традиційно домінують у загальному книжковому репертуарі. Проте розмовна “жива” мова несвідомо впливає на процес написання книг і знаходить своє відображення у явищі, що отримало наукову назву мовна редакції. Характерні риси східнослов’янських мовних редак­цій було досліджено на матеріалі Інституту рукопису НБУВ, де зберігається близько 150 церковнослов’янських рукописів XVI ст., що створені на території України, Білорусії та Росії. Варто зазначити, що у XVI ст. з’являються перші спроби пере­кладу книг Святого Письма національними мовами, а саме такі відомі пам’ятки писемності, як українські Пересопницьке Євангеліє, Новий Завіт у перекладі В. Негалевського, учительні євангелія, створення білоруського перекладу Біблії Франциском Скориною. Отже, незважаючи на те, що більшість збережених рукописів XVI ст. є церковнослов’янськими, з’являється можливість виділити низку мовних особливостей трьох східнослов’янських редакцій церковнослов’янських рукописів XVI ст. з точки зору частоти прояву найбільш характерних форм.