Українське енциклопедичне книговидання: маловідомі факти XIX – першої третини XX ст.

Abstract

ХІХ ст. – це час бурхливого розвитку енциклопедичної справи в Європі та Америці, появи авторитетних довідників Британіки, Брокгауза, Американи, Ларусса та ін. – українське культурне життя відбувалося у таких складних політичних обставинах, що практично неможливо було проводити наукову роботу з накопичення відомостей, необхідних для створення енциклопедій. Так з’являються праці з історії П. Куліша, численні твори М. Костомарова, публікації історичних та фольклорних пам’яток у збірниках М. Максимовича, І. Срезневського, А. Метлинського. На початку 60-х років ХІХ ст. за недовгий час існування журналу “Основа” там було надруковано чимало матеріалів з українознавства, що мали виняткове наукове значення. Заборона українських видань на сході України призвела до перенесення центру книговидавничої справи на Галичину, де активізується збирання відомостей та публікація наукових праць з різноманітних галузей українознавства. В потоці лихоліть воєнного та повоєнного періоду майже непоміченими залишилися намагання викласти відомості про Україну у довідниках, що були надруковані за кордоном. Були спроби здійснити видання Української Радянської Енциклопедії, які видавалися в Харкові, але світ побачили лише два випуски.