Українська дитяча книга (1842—1916) у контексті європейських видавничих практик (на прикладі французьких)

Анотація

Мета роботи. Дослідити, що саме з інноваційної видавничої практики французьких бізнесменів ХІХ ст. засвоїли українські видавці. Методологія. З методологічної точки зору реалізовано історико-порівняльне дослідження. Наукова новизна. Розвиток українського дитячого книговидання (1842—1916) розглянуто в контексті культуральної історії з акцентом на конкретних його досягненнях та хибах. Висновки. Крім об’єктивних причин слабкого розвитку українського дитячого книговидання, негативне значення мала традиція народницького осмислення ролі книги в модерному суспільстві. Патерналістське ставлення національно свідомої інтелігенції до власного народу, зосередженість на національному вихованні з апелюванням до етнічності обмежували видавничий пошук. Українські видавці засвоїли такі видавничі практики: а) визнання дитячої книги як окремого типу видань зі своїми вимогами до її параметрів та змісту; б) організація випуску книг серіями; в) перехід від забезпечення навчальними виданнями до видань для дозвілля; г) перехід від моралізаторських видань зі християнськими текстами до світського книговидання; д) поява пропагандистських видань для дітей; е) намагання урізноманітнити репертуар, зокрема за рахунок перекладної літератури, розкішних видань; є) залучення жінок як авторок та перекладачок; ж) наявність періодичних журналів для дітей. Ігнорування європейської практики призвело до: а) відсутності стійкого спеціалізованого бізнесу та маркетингових стратегій, розрахунку на громадську ініціативу національно свідомої інтелігенції; б) нехтування дитячими періодичними виданнями в маркетингових стратегіях для виховання свого читача, педагогічної роботи з батьками та вчителями; в) націленості на дешеві видання; г) слабкого структурування репертуару за віковою ознакою, зосередженості на абстрактних дітях до 12 років, які не різнилися ступенем підготовки, статтю, уподобаннями; д) слабкої жанрової, тематико-типологічної структури репертуару; е) зневажання батьками як посередниками в дитячому читанні.