Митрополит Готії та Кафи Гедеон

Abstract

Історія православних єпархій, що існували на Кримському пів­острові, починаючи вже від раннього Середньовіччя, коли були за­сновані перші єпископії, ще й досі залишається досить заплутаною. Способи формування та організація церковних інститутів зазвичай віддзеркалюють складні процеси взаємодії та взаємовпливів різних культур і народів, політичних кон’юнктур та особливостей економічного розвитку регіону. Виживання уламків грець­кого античного етносу або, краще сказати, формування середньовічної грецької людності Криму було безпосередньо пов’язане з діяльністю Вселенського престолу православної церкви - Константинопольського патріархату, до складу якого входили всі православні єпархії півострова до 1778 р., коли останній кримський митрополит Ігнатій очолив масовий вихід кримських християн до єдиновірної Росії. Економічний та політичний занепад колись блискучих осередків античної, елліністичної, а пізніше візантійської культури на Боспорі Кіммерійському та в Херсонесі, які відіграли неабияку роль у формуванні східнослов’янської середньовічної культури, призвів спочатку до падіння ролі цих найдавніших православних єпархій Тавриди серед інших, а пізніше до їх повного скасування. Натомість гору брали нові міста й регіони, зокрема області, що їх традиційно пов’язують з посе­леннями кримських готів, і такі торгові центри, як Кафа (Феодосія) або Сугдея. Назви цих областей і збереглися у титулі останніх право­славних кримських митрополитів доби татарського панування, які іменувалися митрополитами Готії та Кафи.