Дві збірки листів Київського митрополита Арсенія Могилянського 1762—1766 років: особи, події, символи і жести. Частина 1. Листування з церковними діячами

Анотація

Мета роботи. На підставі корпусу листування Арсенія Могилянського за 1762—1766 рр. показати різницю проявів особистості митрополита щодо персон різного ступеня наближеності та значущості для нього з особливою увагою до фактів емоційного зв’язку (через спеціальні звороти, терміни, інтимні подробиці змісту, дари); розкрити проявлені й не проявлені символи та жести в епістоліях преосвященного Арсенія та його адресатів. Методологія. В основу методології покладено сучасні розробки в епістолології, «історії повсякдення», «інтелектуальній історії» та «історичній антропології». Новизна. У дослідженні вводиться до наукового обігу корпус листів, з яких лише кілька були раніше опубліковані та залучені до спеціальних праць. Через призму листування виявляються риси характеру, інтересів, інтелектуальних інтенцій, сакральних і речових пріоритетів Арсенія Могилянського. Вперше розглядаються символіка пов’язаних з ним сакральних і світських речей та артефактів, словесна жестова система ієрарха Церкви. Висновки. У листуванні із церковними діячами Арсеній Могилянський проявляв себе по-різному: щодо близьких персон (митрополита Тимофія Щербацького, царського сповідника) досить відкрито в системі «особа — особа», щодо інших ієрархів етикетно (як того вимагало спілкування між єпископами), щодо підлеглого духовенства як вимогливий у дотриманні усталених норм, але м’який керманич. При намаганні виконати прохання адресатів митрополит усе ж (навіть щодо дуже близьких людей) не порушував усталених норм, шукаючи законних шляхів для бажаного результату. Його ставлення до духовенства Сходу було орієнтоване не стільки на самі персони, скільки на їхні статус та уособлення знакових православних центрів (Єрусалиму, Синаю, Афону).