Катерина Антонович про себе, родину та оточення (спогади й архівні документи в реконструкції біографічного світу)

Анотація

Мета дослідження полягає в реконструкції біографічного світу Катерини Михайлівни Антонович та актуалізації її постаті в науковому вітчизняному дискурсі. Методологія дослідження базується на стратегіях та наукових підходах міждисциплінарності, що забезпечуються завдяки комплексному застосуванню методів джерелознавчої аналітики, історико-біографічної реконструкції, культурологічної критики. Наукова новизна. Біографічний світ Катерини Антонович розглядається як особистісний культурний простір, що постає втіленням її самопрезентацій та перехрестям самоідентифікацій. Багатогранність біографічного світу розкривається завдяки актуалізації особистісних пам’яттєвих ландшафтів у розмаїтті контекстів епохи, викликів еміграції, культурних трансформацій. Архівні автобіографічні документи Катерини Антонович у комплексі з опублікованими в еміграції спогадами наближують до розуміння її характеру, світоглядних переконань, художніх та естетичних уподобань. Показується, як концепти-символи «місця поколінь» та «пам'ятні місця» забезпечують зручний механізм для відтворення композиційної моделі біографічного світу. Зазначається, що, розповідаючи про себе, родину, оточення, Катерина Антонович фіксує ключові події свого життя, що відіграють роль маркерів у системі її пріоритетних самоідентифікацій, передусім як представниці роду Серебрякових/Антоновичів та художниці. Висновки. Реконструкція біографічного світу Катерини Антонович являє собою систему ідентичностей, що формувалася під впливом родинних традицій, українського інтелектуального середовища, діалогу поколінь, а також художніх шкіл, знаменитих майстрів живопису, культурних просторів Харкова, Києва, Петербурга, Мюнхена, Праги, знакових центрів європейського мистецтва. «Місця поколінь» – родоводи, родинні будинки, родинні історії та традиції – постають уособленням моральних і світоглядних імперативів Катерини Антонович. Водночас культурні локуси в її автобіографічній рецепції вказують на особливо важливі «пам'ятні місця» та їхню значущість на шляху творчої самореалізації та опанування художньої майстерності.