Усна історія Голодомору: до питання про інтерпретацію історичного джерела

Анотація

Мета роботи. Опрацювання інструментів кореляції між документальними та усноісторичними джеелами, які стосуються Голодомору. Використовуючи сучасні підходи до теоретичних засад усної історії, застосувати їх стосовно усноісторичних джерел Голодомору з точки зору їхньої достовірності та правової сили. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні та відмінні властивості документальних та усноісторичних джерел у цілому та частково (стосовно Голодомору). Також застосовано метод дедукції як шлях розкладання загального (характеристики усної історії взагалі) на частини (характеристики усної історії Голодомору). Наукова новизна. Виявлено сильні та слабкі сторони усної історії Голодомору як історичного джерела та показано, що наявні недоліки, за умови застосування джерелознавчої критики, подібно до будь-якого іншого історичного джерела, можна мінімізувати. На прикладах Голокосту, геноциду в Руанді та Голодомору в Україні з’ясовано їхні відмінності, запропоновано порівняльну характеристику застосування усної історії як інформації, що має доказове значення. Висновки. Радянський режим знищив частину офіційної документації, хронологічно пов’язаної з 1930-ми роками. Тому усна історія є незамінною для поглиблення історичних студій Голодомору та подолання гіпотез пострадянських часів про його причини (ними визнавалися неврожай, погана погода та ін.). Вік респондентів, травматичність події, боротьба колективної та індивідуальної пам’ятей, недосконала паспортизація записів, накладення в пам’яті респондентів двох історичних подій – голоду 30-х та 40-х років ХХ ст. – не є перешкодою для використання усної історії. Правова сила усної історії була підтверджена, зокрема, Україною при порушенні Службою безпеки України кримінальної справи щодо організаторів геноциду.