Дві українські співацькі азбуки XVI століття в контексті завершального етапу використання знáменної нотації в церковній книжності Київської митрополії

Автор(и)

  • Шевчук О. Ю. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського Автор

DOI:

https://doi.org/10.15407/nk7xnt64

Ключові слова:

історія української музики, церковний спів, невменна азбука-перелік, знаменна нотація (крюки), означення невм, Ірмологіон, музична симіографія, палеографія

Анотація

Мета роботи — порівняльне дослідження двох українських невменних (знаменних) азбук-переліків (1540—1560-х і 1590-х рр.). Методологія. Використано текстологічний (критика тексту), симіографічний, палеографічний методи, здійснено класифікацію знаків, аналіз структури пам’яток. Наукова новизна. Уперше вивчено дві українські церковно-співацькі азбуки в порівнянні зі східнослов’янськими списками азбук ХV—ХVІ ст. (в сучасних виданнях факсиміле й транслітерації); представлено фото азбуки 1540—1560-х років. Висновки. Азбуки вміщено у двох (з п’яти збережених) знаменних Ірмологіонах, які є безцінними пам’ятками українського церковного співу: Поліському (назва авторки) 1540—1560-х років та Лаврівському 1590-х. Кожна азбука містить 66 різних невм і формул (але загалом одиниць більше через повтори графем). Одинарні невми однакові чи подібні (47 із 66). Азбуки здебільше демонструють риси змісту й структури східно-слов’янських списків ХVІ ст., однак інші їх ознаки датуються ХV ст. і для ХVІ є "реліктовими". Певний баланс рис ХV й ХVІ ст. визначає "неповторне обличчя" кожної азбуки. Архаїзація спонукає висловити думку про обмежені контакти в ХVІ ст. між руськими й російськими традиціями знаменного співу й письма, адже деякі суттєві зміни, що відбулися в російських азбуках ХVІ ст., в українських не були відображені. Крім того, Лавр містить численні неточності — ймовірний доказ часткової втрати знань про знаменну нотацію як систему. Причина може полягати в особливостях цього етапу історії співу Київської митрополії, коли невменна нотація переставала відігравати провідну роль як єдина форма запису церковних співів. У 1590-ті роки перед руськими співаками постало нове актуальне завдання: вони швидко освоїли нову для східних слов’ян п’ятилінійну нотацію (т. зв. "київська"), здійснили письмовий "переклад" піснеспівів знаменного розспіву та записали твори інших стилів. Тоді ж було укладено перші нотолінійні Ірмолої.

Біографія автора

  • Шевчук О. Ю., Національна музична академія України імені П.І. Чайковського

    кандидат мистецтвознавства, доцент, професор кафедри старовинної музики

Завантаження

Опубліковано

2024-12-16

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Шевчук О. Ю., . Ш. О. Ю. (2024). Дві українські співацькі азбуки XVI століття в контексті завершального етапу використання знáменної нотації в церковній книжності Київської митрополії. Рукописна та книжкова спадщина України, 4, 102-130. https://doi.org/10.15407/nk7xnt64

Схожі статті

1-10 з 331

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.