ПИСЦІ ДАВНЬОРУСЬКОГО ВІДЕНСЬКОГО ОКТОЇХА: ДО АКТУАЛІЗАЦІЇ ПИТАННЯ

Анотація

Мета роботи — встановити писців, які працювали над створенням давньоукраїнського Віденського кодексу (зберігається в Австрійській національній бібліотеці, Vindob. Slav. 37). Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності й системності; застосовані кодикологічні, палеографічні, лінгвістичні методи та спеціальна методика аналізу маргінальних записів посприяли в отриманні новітніх даних та у критичному аналізові раніше набутих даних, дозволили системно представити відомості щодо писців Віденського Октоїха й написаних ними текстів. Новизна роботи обумовлена системним різнофаховим виявленням писців Віденського Октоїха. Вперше за результатами кодикологічно-палеографічного дослідження письма, орфографії й мови основної частини манускрипту, маргінальних текстів та 121 запису встановлено дев’ять писців, межі їхньої роботи й, з певною імовірністю, імена окремих з них. Доведено правильність атрибуції писаних писцями текстів, що дало можливість уточнити датування різних частин кодексу. Висновки. Віденський Октоїх — визначна давньоукраїнська (галицько-волинська) пам’ятка періоду княжої доби — є особливим конволютним кодексом кінця XІІ — початку XV ст. Проблема щодо необхідності новітнього встановлення писців Віденського Октоїха раніше не піднімалася через усталену в науці думку, що над рукописом переважно працювали двоє анонімних писців. Отримані нами новітні дані засвідчують, що до створення кодексу долучалися різні покоління доброписців, вірогідно, дев’ять книжниківписців: над основним текстом працювало п’ять писців — два писці кінця XІІ — початку XІІІ ст. (переважно текст писано, ймовірно, Петром) та три писці, які пізніше доповнювали тексти втрачених зошитів; над текстами на полях — троє писців (одним з них, вірогідно, є Полко), а назву книги і текст на вклейці виконав ще один писець. Подальші дослідження у цьому напрямі сприятимуть більшому аргументуванню щодо кількості писців кодексу.