Василь Васильович Німчук як публікатор давніх українських писемних пам’яток та палеограф

Анотація

Мета роботи – висвітлити один із напрямів багатогранної наукової праці члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Василя Васильовича Німчука (1933–2017), – його публікаторську діяльність. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових методів аналізу і синтезу, історичного й лінгвістичного методів та методу бібліографічного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в комплексній оцінці публікаторської діяльності В. В. Німчука з оприлюднення давніх українських і старослов’янських (церковнослов’янських) манускриптів та в репрезентації його як палеографа. Зокрема, проаналізувавши численні видання писемних пам’яток, можемо констатувати, що в процесі підготовки їх до друку В. В. Німчук надавав не тільки розлогі лінгвістичні дослідження мовних особливостей тексту, а й палеографічні та кодикологічні характеристики манускриптів. Саме він запропонував археографічну роботу з новітніми джерелами оформити як дисципліну «неографія». Сприяючи вивченню й виданню давніх українських пам’яток іншими дослідниками, вчений розробив «Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції» (1995), якими послуговуються дослідники при підготовці давніх текстів до видання. Висновки. Науковий доробок В. В. Німчука в українській кириличній, загалом слов’янській, палеографії при виданні середньовічних українських пам’яток, вивченні їх письма й мови є практично не дослідженим аспектом його діяльності в напрямі здійснюваної вченим атрибуції щодо часу написання та локалізації рукописних джерел. Здобутки В. В. Німчука як палеографа розпорошені по його численних працях, вони потребують ретельного аналізу й належної наукової оцінки.