Особливості теорії та методики літописної археографії в УРСР (1970-ті роки)

Анотація

Мета роботи. Шляхом аналізу публікацій українських літописів, здійснених у 1970-х роках, виконати реконструкцію теоретичного та методичного підґрунтя проведеної упорядниками й публікаторами археографічної роботи та виявити особливості тогочасних теорії та методики літописної археографії в УРСР. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного методу та методу наукового історизму. Такий підхід дозволяє встановити послідовність та характерні особливості розвитку археографії в умовах тоталітарної системи. Наукова новизна роботи полягає у відтворенні повноти наукового знання про українську археографію, визначенні ролі науковців у збереженні спадковості розвитку попри ідеологічні чинники радянського періоду. Період 1970-х років, на думку багатьох дослідників, був втраченим часом для всієї української гуманітаристики і, насамперед, для археографії. Саме тоді відбулось остаточне згортання теоретичних пошуків української археографії, її «індивідуалізації» на рівні визначення предмета досліджень. Загальна ситуація позначилась і на роботі з українськими літописами. При публікації окремих літописів не враховувалися весь спектр наявних варіантів тексту та контекст написання пам’ятки, наслідком чого стало неправильне встановлення вихідних даних, ігнорувались, як несуттєві, зовнішні та внутрішні особливості пам’ятки. Українська радянська археографія в 1970-х роках зосередилася на питаннях публікації актуальних у ідеологічному плані збірників документів і матеріалів. Це відбилось як на рівні теоретичних розробок, так і на кількості археографів, задіяних у розробці теорії. Висновки. У 1970-х роках археографія як окрема дисципліна припинила в УРСР своє існування. Деякі прояви археографічної думки та підходів спостерігаються лише як доповнення до інших допоміжних дисциплін – архівознавства та джерелознавства. Це не могло не позначитись і на рівні теорії та методики літописної археографії даного періоду. Проте завдяки діяльності українських учених вдалося не лише зберегти певні традиції української археографії попередніх періодів, а й створити умови для відродження археографії в Україні в 1990-х роках.