Український зографський Пом’яник XVII—XVIII століть: археографічна розвідка

Автор(и)

  • Сергій Шумило Ексетерський університет Автор
  • Людмила Гнатенко Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського м. Київ Автор

Ключові слова:

Афон, Свята Гора, Зограф, український зографський Пом’яник XVII— XVIII ст., російський Синодик-пом’яник 1639 р., конволют, рукопис, кодикологічні та палеографічні метадані

Анотація

Мета роботи — опрацювати за оригіналом український зографський Пом’яник XVII—XVIII ст., який міститься в рукописному кодексі-конволюті у складі з російським Синодиком-пом’яником 1639 р. (Афон, Зографський монастир, шифр зберігання: Зогр. 77). Виконати опис кодексу-конволюту на основі кодикологічного та палеографічного дослідження. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності й системності, застосовані кодикологічні та палеографічні методи аналізу, що посприяло отриманню новітніх даних. Новизна роботи обумовлена виявленням українського Пом’яника в рукописному конволютному кодексі, у складі з російським Синодиком-пом’яником 1639 р. Уперше проведені дослідження й опис усього кодексу, основна увага приділена українському Пом’янику. Доведено окремішність українського Пом’яника від російського і штучність їх об’єднання під однією оправою. Висновки. Український зографський рукописний Пом’яник XVII—XVIII ст. є значущими національним історичним джерелом і писемною пам’яткою. Він укладався впродовж 1682—1769 рр. під час збирання зографськими ченцями на землях Гетьманщини та Слобожанщини пожертв на монастир від українських гетьманів та козацької старшини, що також підтримувало існування національного духовного осередку на Афоні. Український Пом’яник, об’єднаний під однією оправою з російським Синодиком-пом’яником 1639 р. (Москва), не пов’язаний з ним часом і місцем написання, мовою, типом письма й художнім оздобленням. Український Пом’яник став укладатися лише в 1682 р., ймовірно, в Чернігові, і доведений до 70-х років XVIII ст. Писаний рукопис церковнослов’янською мовою української редакції й староукраїнською мовою, українськими півуставними та скорописними типами письма, в художньому оздобленні використані народні рослинні елементи. Записи у ньому робилися українськими духовними та світськими особами, книжниками-писцями, канцелярськими писарями, в містах і селищах на Чернігівщині, Київщині, Переяславщині, Полтавщині, Сумщині, Харківщині та ін.

Біографії авторів

  • Сергій Шумило, Ексетерський університет

    кандидат історичних наук

  • Людмила Гнатенко, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського м. Київ

    доктор історичних наук

Завантаження

Опубліковано

2025-03-26

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Схожі статті

1-10 з 735

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.