Постать Петра Могили у проповідях Антонія Радивиловського

Анотація

Метою статті є дослідження репрезентації постаті Петра Могили удвох барокових проповідях Антонія Радивиловського, створених на роковини від дня смерті Київського митрополита. Методологія. У студії використано елементи порівняльно-історичного, біографічного методів та компаративістичного підходу. Новизна. Аналіз двох недостатньо введених у науковий обіг казань на рочини Петра Могили дає змогу ознайомитись із цінними свідченнями проставлення до покійного митрополита в київському православному середовищі 50-х років XVII століття. Висновки. У дослідженні продемонстровано, що Антоній Радивиловський створює образ Могили як ідеального церковного діяча, котрий зумів поєднати два типи служіння – через богопосвячене життя (vita contemplativa) та активну релігійну й суспільну діяльність (vita activa). Український бароковий проповідник, який був молодшим сучасником Петра Могили і, очевидно, знав його особисто, представляє "господарича" особистістю, сповненою високих моральних чеснот, водночас активним захисником православної церкви та аскетичним монахом. Серед напрямів релігійного та суспільно-культурного розвитку, до яких долучився Могила, згадано віднову зруйнованих храмів, полемічну діяльність, представництво церкви на сеймах та у трибуналі, благодійність, створення та підтримку колегіуму, названого на його честь. У словах, що були підготовлені для виголошення в Києво-Печерській лаврі під час панахиди за покійним митрополитом, Антоній Радивиловський нагадує своїй аудиторії реальні біографічні деталі з життя Могили та заразом характеризує його як людину, наближену до стану святості. Це свідчить про надзвичайно високий рівень авторитету "господарича" серед українських православних ієрархів часів проповідницького служіння Антонія Радивиловського та особливу шану, яку вони продовжували віддавати покійному навіть через роки після його упокоєння (ймовірно, казання були проголошені наприкінці 1656 та 1658 рр.).