Образ Св. Великомучениці Варвари в українській графіці XVII–XVIII ст.

Анотація

Мета роботи. Дослідити іконографію образу Св. Великомучениці Варвари в українській графіці XVII–XVIII ст., композиційну структуру, формування іконографії, семантику зображень цього тематичного циклу на матеріалах творів станкової графіки та ілюстрацій в українських стародруках з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження базується на застосуванні іконографічного та іконологічного методів, а також порівняльного мистецтвознавчого аналізу втілення образу Св. Варвари в іконописі та графіці. Наукова новизна дослідження полягає в розширенні уявлень щодо іконографії образу Св. Варвари в українському сакральному мистецтві та літературі доби українського бароко. На матеріалах різних видів образотворчого мистецтва (іконопис, монументальний живопис, станкова гравюра та книжкова ілюстрація) прослідковано іконографію образу Св. Варвари в українській гравюрі (в одноосібних зображеннях та житійних клеймах, ілюстраціях у стародруках) зазначеного хронологічного періоду, її особливості й відмінності. Висновки. У статті відзначається, що українські художники доби бароко, зображуючи Св. Варвару, створили власний національний культ її образу як сповненої достоїнства молодої жінки, надзвичайно красивої, духовно чистої, розумної, допитливої, твердої у своїх переконаннях. Але образ Св. Варвари у гравюрах українських майстрів не є канонічним, і його виразність та сприйняття цілком залежать від таланту, фантазії і смаків кожного окремого автора, рівня його художньої й технічної майстерності.