Оршанське Євангеліє ХІІІ століття: до питання ростовської локалізації

Анотація

Мета роботи — опрацювати за оригіналом українське кириличне Оршанське Євангеліє XIII ст. (Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 301, № 555 П). Провести історіографічний, археографічний та палеографічний аналіз локалізації кодексу у зв’язку з російською версією його ростовського походження, запропонованою на підставі ідентифікації зі Спаським Євангелієм XIIІ ст. (Ярославський державний музей-заповідник, № 15690). Методологія. У дослідженні застосовані історіографічні, палеографічні й джерелознавчі методи аналізу, що сприятиме розв’язанню заявленого питання. Новизна роботи. Проведено палеографічну атрибуцію письма щодо не/ростовської локалізації рукопису. Заперечено ростовське походження книги. Встановлено, що рукопис писаний церковнослов’янською мовою давньоукраїнської редакції, ймовірнимє походження з київського княжого скрипторію. Висновки. Оршанське Євангеліє — це апракос повний, написане в останній чверті ХІІІ ст. уставним письмом на пергамені, вірогідно, в Києві. Проведене дослідження підтверджує приналежність рукопису до київської писемної школи; його протографом був хронологічно значно більш ранній кодекс (до середини XII ст.) київського походження. Оршанське Євангеліє є писемною пам’яткою церковнослов’янської мови давньоукраїнської (=давньоруської) київської редакції. Для локалізації книги до ростовської писемності немає очевидних палеографічно-орфографічних ознак. Це засвідчує проведений аналіз Оршанського Євангелія що дойого приналежності до ростовських кодексів, безпосередньо до Спаського Євангелія XIII ст. Подальше дослідження книги надасть більше локалізуючих аргументів.