Постаті діячів України в біографічних виданнях кінця XVIII – першої половини XIX ст.

Анотація

Метою роботи є обґрунтування оцінки періоду кінця XVIII – першої половини XIX ст. як важливого етапу розвитку української біографіки, що знаменувався утвердженням її народознавчих, патріотичних світоглядних засад у поєднанні з освоєнням досягнень європейської науки Нового часу. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні джерелознавчих, історіографічних та книгознавчих методів досліджень. Наукова новизна полягає в запропонованому перегляді побутуючих у науковій літературі уявлень щодо запізнілого розвитку в Україні історичної біографіки, нібито лише з другої половини ХІХ ст. Проаналізовано взаємодію в українській біографіці двох напрямів, зокрема першого – «збирання імен», систематизація і представлення в довідковій літературі персоналій діячів України, який корінням своїм був пов’язаний з ідеалами «малоросійського» автономізму, поширеними в середовищі козацької старшини, та становлення на противагу йому нового героїко-романтичного спрямування, заплідненого ідеями національного відродження слов’янських народів, – напряму, який запропонував свої уявлення про пантеон національних героїв – діячів сильних і самодостатніх, борців за загальну справу. Висновки. Початковий етап Українського національного відродження від кінця XVIII ст. до європейської Весни народів 1848 р. став часом становлення модерної української біографіки. У цей період визначився її характер як самобутнього і самостійного стосовно зовнішніх ідейних впливів напряму розвитку вітчизняної гуманітарної науки і культури, тісно пов’язаного із самою серцевиною національного руху, боротьбою українства за самоствердження в колі інших європейських народів.