Нотатки з історії українського рукописного мистецтва

Abstract

Мистецтво української рукописної книги, що має понад восьмисот­літню історію розвитку. Творення рукопис­ної книги, яку ще називають манускриптом, кодексом, складний, трива­лий процес. Він вимагає вміння, знань і таланту майстрів різних книж­кових професій - каліграфів, художників, палітурників, тих умільців, які володіли секретами виготовлення добротних писемних матеріалів - пергаменту, паперу, чорнила, барв. Праця їх вважалася не тільки корис­ною, вельми потрібною, але й почесною “богоугодною”. Про це виразно свідчать велимовні записи у передмовах, післямовах, на берегах руко­писних книг. Книги цінували, берегли їх, як дорогоцінні коштовності, постійно дбали про охайне ставлення до них. У численних приписках називаються кари, часом жорстокі, які чекають на цьому і на тому світі тих, хто незаконно привласнив книгу або її зіпсував. У різний час і за різних об­ставин більшість пам’яток українського рукописного мистецтва, зокре­ма, найдавнішого так званого пергаментного періоду (ХІ-ХІV ст.) були вивезені за межі України, здебільшого в Росію і зачислені до росій­ського мовного ізводу, оскільки вважалося, що українського ізводу, так само як і білоруського, у той час не було. Згодом почалося методичне “науково обгрунтоване” віднесення їх до творів російської книжкової культури. Так було зроблено у порівняно недавні часи з найціннішими нашими пам’ятками, шедеврами світового рукописного мистецтва, зна­менитими Остромировим Євангелієм 1056-1057 рр. і Київським Псалти­рем 1397 р. та іншими визначними українськими манускриптами.