Розвиток концепції поняття "українська книга” в бібліографічному та історико-культурологічному аспектах

Abstract

Формулювання основних критеріїв поняття “українська книга” на сьогодні має найбільш розвинену історіографічну традицію в бібліографії. Для розуміння національ­ної культури стосовно теорії та історії книги є два хронологічних аспекти: українська книга як об’єкт культури українського народу у середньовічну добу (історія книги та етнічна традиція українського народу), і книга як об’єкт української національної культури нового та новітнього часу. Загальні культурологічні під­ходи до вивчення книжної культури цих періодів грунтують­ся на аналізі того спільного, що властиве розвитку книги як історичн­ому та культурному явищу. Розглянуто формування підходів до виокремлення української книги, специфічно національна суть цього терміну привертає увагу до історичних реалій змісту української культури в її вузькому (етнонаціональному) та широкому (державно-політичному) значенні. Виокремлено сукупності прийомів розуміння культуроло­гічного поняття “україніка” як фонду літератури, що має бібліографуватися в українознавчому розумінні про історію та культуру України, а саме як“репертуар української книжки” (літератури, за принципом мови, як найвизначнішої культурологічної ознаки етносу та нації) і “національно-державної бібліографії” (як бібліо­графії Української держави в повноті її видань на території України). У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського підго­товлений каталог україномовної книги 1798-1916 рр., що зберігається у її фондах як початок серії національної бібліографії України.