Особистість літописця крізь призму тексту: світогляд та самоідентифікація Кирила Івановича — одного з авторів Київського літопису першої чверті XVII століття
DOI:
https://doi.org/10.15407/rksu.39.075Ключові слова:
Київський літопис першої чверті ХVІІ століття, Кирило Іванович, Київ, Поділ, соборна церква Успіння Богородиці Пирогощої, символ «Богоспасенногограда» Києва, міщани, маґдебурзьке право, князі Острозькі, Берестейська уніяАнотація
Мета роботи. Дослідити особливості світогляду та самоідентифікаціїодного з авторів Київського літопису першої чверті XVII століття —православного священника, уставника соборної церкви Успіння Богородиці Пирогощої Кирила Івановича. Методологія. Використанокритичний, порівняльно-історичний методи, історико-антропологічний підхід, герменевтичний та мікроісторичний аналіз. Наукова новизна. Вперше досліджено світогляд та множинні ідентичності Кирила Івановича — автора Київського літопису на підставі аналізу йогоавторських рефлексій та стратегій відбору джерел. Висновки. Аналізлітописного наративу дозволив наблизитися до розуміння світоглядулітописця та виокремити властиві йому ідентичності. Кирило — православний священник, активний борець проти уніатів. Водночас йогоконфесійна ворожість вибіркова: вона спрямована виключно на уніатів і не поширюється на католиків. Він є міщанином, носієм ідеологіїміщан, що проступає крізь увесь літописний текст. Це виявляється вувазі літописця до економічної складової релігійних конфліктів, піклуванні про права київської міської громади, уявленнях про ідеальнівідносини з київськими воєводами. Автор Київського літопису —киянин із притаманним йому києвоцентризмом, що насамперед знайшло відображення в потрактуванні ним символу «Богоспасенного града» як міста правовірних киянпід Божою опікою. Сакральним центром «обраного» міста Києва для Кирила є соборнацерква Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощої, яка після переходу Софійського собору до уніатів стала символом неперервності церковної традиції. Літописець — киянин, який усвідомлює особливий прикордонний статус Києва та пов’язані з ним виклики і небезпеки, що загрожували мешканцям «українного» міста. Це знайшло вияв усприйнятті та відображенні ним на сторінках літопису зовнішніх ворогів — московитів, татар, турків. Кирило Іванович — не безсторонній літописець, а київський інтелектуал, який вправно володіє пером, має свій авторський стиль, використовуючи іроніюта сарказм як зброю в боротьбі з релігійними опонентами.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Філіпович М. А.

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

