Рукописна й документальна спадщина історика культури Олексія Селівачова (1887–1919): огляд приватного архіву

Анотація

Мета роботи. Загальний огляд друкованих і рукописних матеріалів, пов’язаних з науковою діяльністю та біографічними відомостями українського культурознавця Олексія Федоровича Селівачова (1887–1919), що відклались у приватному архіві. Спроба визначення місця, яке посідає спадщина О. Селівачова в сучасному культурознавстві. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано історико-порівняльний метод, що дозволив виокремити спільні й відмінні властивості друкованих та рукописних матеріалів загалом та частково (щодо спадщини Селівачова). Також застосовано метод дедукції як шлях розкладання загального (характеристики досліджуваних джерел) на частини (характеристики конкретних документів). Наукова новизна. Уперше здійснено комплексний огляд друкованих і рукописних матеріалів (зокрема листування й бібліотеки) О. Селівачова, що зберігаютьсяу приватному архіві проф. М. Селівачова. На конкретних прикладах звернено увагу на суспільно-культурну й історико-наукову важливість оприлюднення матеріалів архіву О. Селівачова для сучасного стану культурологічної думки України, заповнення чергової лакуни в історії її розвитку. Висновки. Матеріали особистого архіву й бібліотеки О. Селівачова, що відклались у приватному архіві проф. М. Селівачова, становлять майже невідомий у сучасній гуманітарній науці корпус досліджень різних аспектів культурної історії ("історії ідей") першої чверті ХХ століття. Відтак їхній опис потребує друкованого оприлюднення, поширення серед науковців, які займаються дотичними питаннями, а також ознайомлення зі спадщиною О. Селівачова аспірантів і студентів, які вивчають історію формування культурних і літературних контекстів України першої чверті ХХ століття.