Стародрук Марка Фабія Квінтіліана з фонду бібліотеки Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського

Анотація

Метою роботи є проведення аналізу історичного контексту виникнення тазмісту спадщини Марка Фабія Квінтіліана на основі віднайденого стародруку "Повчання оратору" 1665 року. Методологію дослідження складає сукупність принципів історизму, об’єктивності, системності; основними методами дослідження обрано історіографічний та бібліографічний, а також метод історико-книгознавчого та термінологічного аналізу. Наукова новизна теми полягає, насамперед, у постановці власне проблеми наукового дослідження стародруків фондів невеликих бібліотек України, які часто зберігають у своїх книгосховищах рідкісні та цінні видання. Такі дослідження надають змогу виявити лакуни і визначити перспективні напрями подальших досліджень. Значна заідеологізованість системи зберігання бібліотечних фондів за радянські часи, низький рівень володіння класичними мовами та навіть мовами європейських країн персоналу бібліотек інколи призводили до майже повного випадення видатних екземплярів книжкової пам’яті людства з наукового та навчального обігу. Фігура Марка Фабія Квінтіліана рідко ставала об’єктом історичного дослідження. "Повчання оратору", головний та єдиний достовірний твір Квінтіліана, що дійшов до нашого часу, має яскраво виражену технічну спрямованість і дає багатий матеріал, перш за все філологам-класикам, історикам педагогіки та фахівцям з риторики. Однак цим матеріалом зміст "Повчання оратору" не вичерпується. Багато сюжетів основної праці Квінтіліана мають історичний контекст та політичне забарвлення і становлять великий інтерес для дослідників. Висновки: "Повчання оратору" відрізняється від звичайного посібника з риторики тим, що Квінтіліан проголошує своєю метою не лише навчання техніці красномовства, а й виховання досконалого оратора. Плід красномовства, на думку Квінтіліана, істинний оратор повинен бачити не в корисливості абоплаті, але в самому собі, у своєму знанні та шляхетності думок. Така позиція природна в межах нормативних полісних уявлень про безоплатність діяльності громадянина на громадській ниві. Отже, хоча і в дещо модернізованому вигляді, всі свої переваги Квінтіліан віддає полісному ідеалу оратора.