Документ з історії української та російської кооперації: спогади Й. Маєвського про перебування М. В. Левитського в Женеві 1896 р.

Abstract

Микола Васильович Левитський (1859-1936) - український літератор, публіцист, громадський і культурний діяч насамперед відомий як організатор кооперативного руху в Україні. “Артільний батько”, як його називали сучасники-однодумці, був визнаним ще за життя, його ідеї вплинули на світогляд таких українських пись­менників на просвітницьких діячів, як І. Франко, О. Пчілка, І. Кар пенко-Карий (Тобілевич), В. Доманицький, С. Єфремов. Левитський відомий як пропагандист артільного руху серед селян, який впроваджував в життя ідею спільного обробітку землі, був активним учасником створення перших в Україні (і в Східній Європі) хліборобських артілей, а також виробничих ремісницьких артілей у промислових містах. Цей практичний досвід вплинув на створення артілей в Росії, зокрема, у Смоленській губернії та Сибіру, а також Курляндії (Кур­земе, історична область у західній частині Латвії). Пропонований документ був надісланий у верес­ні 1928 р. з Харкова до Києва директорові музею Т Токаревському молодшим колегою М. В. Левитського Йосипом Маєвським саме для підготовки ювілею. Рукопис, невеличкий за змістом, є спогадами Й. Маєвського про зустріч з М. В. Левитським в Женеві 1896 р. Опо­відь відтворює початковий період “артільної” діяльності М.В. Левитського, коли тільки набувало розмаху заснування хліборобських артілей на Херсонщині.