Документальна спадщина музею Товариства "Лемківщина" в архіві Історичного музею в Сяноці: до питання про співпрацю з українськими та польськими інституціями

Анотація

Мета дослідження — опрацювання й аналіз документів, які зберігаються в архіві Історичного музею в Сяноці (Польща) та в Архіві Національного музею у Кракові й пов’язані з діяльністю музею Товариства «Лемківщина» в Сяноці впродовж 1931—1944-го років. Увагу зосереджено на матеріалах, що відображають співпрацю музею з українськими та польськими інституціями в галузі музейництва і виставкових практик. Методологія. Для класифікації та вивчення архівних документів застосовано історико-хронологічний та історико-порівняльний методи, зокрема використано методи синтезу, систематизації й аналізу. Наукова новизна обумовлена необхідністю та актуальністю впровадження маловідомих сторінок історії функціонування музею «Лемківщина» як важливого осередку збереження та пропагування лемківської культурної спадщини в контексті соціокультурних чинників 1920 — початку 1940-х років. Один із ключових аспектів — уведення до наукового обігу документів, які розкривають віхи співпраці музею з українськими та польськими інституціями. Висновки. Активна діяльність музею Товариства «Лемківщина» впродовж 1930-х років привернула увагу спільноти не лише Сяноччини, а й Львова, Варшави, Кракова, Берліна, Парижа. На цінність музейної колекції вказують запрошення від установ до участі у виставках або прохання стосовно позичення експонатів, про що свідчать чисельні архівні документи. У результаті більш як десятирічної подвижницької праці було зібрано вартісну колекцію творів мистецтва та історичних документів, (спів)організовано низку виставкових та популяризаторських заходів. Представники «Лемківщини», як і музей загалом, були членами «Комітету Українських Обласних Музеїв», яких [музеїв] станом на кінець 1930-х років налічувалося 14, та «Союзу музеїв у Польщі». Матеріали архіву музею Товариства «Лемківщина» є маловідомими в українських і польських студіях. Між тим, оригінальні документи — це історичне підґрунтя для вивчення діяльності українських музеїв упродовж 1920 — початку 1940-х років. Це, зокрема, джерела, що дозволяють проаналізувати співпрацю «Лемківщини» з польськими інституціями на ниві музейництва та виставкової діяльності.