Друковані видання української діаспори пострадянських країн: від створення до сьогодення

Анотація

Метою роботи є оцінка передумов і аналіз особливостей створення і функціонування друкованих видань української діаспори в різних країнах пострадянського простору. У роботі використано методи ретроспективного, порівняльного і системного аналізу для визначення ключових характеристик, конкретно-історичних передумов створення й опису друкованих видань української діаспори. Застосування методу комплексного підходу дозволило поєднати різні засоби наукового дослідження, не порушуючи принципів об’єктивного пізнання. Наукова новизна полягає у спробі заповнення прогалини в дослідженнях видавничої справи української діаспори пострадянських країн, що існує, незважаючи на доволі тривалу історію вивчення діаспорної преси і накопичений значний масив різнопланових праць. Висновки. Видання україномовних газет складало важливу частину діяльності української діаспори пострадянських країн, а створений масив друкованої продукції є цінним історико-культурним надбанням і невід’ємним елементом загальноукраїнської етнічної ідентичності. Переважна більшість видань спрямовувала свою діяльність на задоволення інформаційно-культурних потреб діаспори, а деякі видання намагалися взяти на себе роль координуючого і консолідуючого органу. З огляду на хронічний брак фінансування, видання українських газет діаспори у кращому випадку тривало від одного до декількох років. Суттєвий вплив на україномовну пресу здійснює і політика країни проживання, яка в окремих випадках набуває характеру прямих утисків. Основною причиною поступового згортання українського друку в діаспорі є розвиток новинних і пошукових сервісів Інтернет, а також соціальних мереж, що виявили надпотужний консолідуючий потенціал. Українські товариства діаспори пострадянських країн з початку 2000-х років активно створюють Інтернет-сайти, сторінки в соціальних мережах і, таким чином, істотно розширюють власні інформаційно-культурні та комунікаційні можливості.