Українська міжвоєнна імміграція до Канади в зарубіжній історіографії

Анотація

Метою дослідження є характеристика видань діаспорних та іноземних учених, які у своїх працях висвітлювали історію української імміграції до Канади в 1918–1939 рр. У роботі використано методи джерелознавчої евристики та критики, інтерпретації, верифікації, систематизації для пошуку, відбору, опису, оцінки та класифікації історіографічних джерел. Питання переселенських рухів хвилювало зарубіжних дослідників, оскільки Канада є країною іммігрантів. Однак тема історіографії саме української імміграції лише подеколи виокремлювалась у дослідженнях у Канаді. Причини малодослідженості цього питання пояснити складно. Поодинокі роботи вітчизняних та діаспорних учених наразі є застарілими, оскільки не враховують напрацювань останніх десятиліть. Аналітика радянських істориків як продукт роботи в тоталітарній державі є заангажованою та містить ідеологічні кліше. Усе це підтверджує наукову новизну статті. Висновки. Науковцями було зібрано й опрацьовано значний масив фактів з історії імміграції. Основну частину досліджень про українську імміграцію міжвоєнних років становлять публікації діаспорних учених і, меншою мірою, іноземних. Вони проливають світло на процес інтеграції українців у поліетнічне суспільство Канади та їх соціальний статус у ньому. Значне місце посідають роботи, що стосуються процесу імміграції українців, зокрема висвітлюють причини, характер і склад другої хвилі переселення. Однак деякі питання з історії імміграції, що були побіжно висвітлені на сторінках узагальнюючих праць, ще не дістали ґрунтовного опрацювання у спеціальних дослідженнях. Іноземні науковці присвячували українській імміграції окремі статті, а не комплексні дослідження. Особливістю діаспорних студій про українців у Канаді є їхня відірваність від історії власне Канади. Канадські ж історики, хоч і розглядають імміграційні процеси в контексті загальнодержавної історії, проте не приділяють належної уваги проблемі формування української діаспори.