Емблематична образність у проповідях Антонія Радивиловського: до питання джерел

Анотація

Мета статті – виявити у проповідницькій спадщині Антонія Радивиловського емблематичну образність та простежити можливі джерела її запозичень. Методологічні підвалини студії складає інтердисциплінарний компаративістичний підхід, що дозволяє дослідити генетико-контактні зв'язки у творах різних видів мистецтва, а саме: прослідкувати використання Антонієм графічного зображення (емблеми) для створення гомілетичного тексту. Наукова новизна статті полягає в доповненні інформації про те, твори яких авторів становили лектуру визначного київського проповідника XVII ст. На тематологічному рівні виявлено нові образні конструкти емблематичної ґенези, що ними послуговувався український автор задля увиразнення та ілюстрування свого викладу: серед них, зокрема, емблеми, що позначають як живу, так і неживу природу, рукотворні предмети зі світу людини, а також персонажів із античної міфології. Аналіз здійснено з урахуванням ширшого контексту – побутування емблем в українському культурному просторі доби Бароко. Висновки, яких досягнуто у статті, демонструють, що Антоній Радивиловський, очевидно, користувався доступними йому виданнями таких ранньомодерних емблематичних збірників, як «Emblemata» знаного гуманіста, католика Андреа Альчато, «Selectorum symbolorum heroicorum» кальвініста Соломона Нейгебауера, «Symbolorum et emblematum» лютеранина Йоахима Камерарія, «De symbolis heroicis» єзуїта Сильвестра П'єтрасанти, а також підручником з риторики «Orator extemporaneus» єзуїта Міхала Радау. Усі ці джерела є латиномовними, були створені як католицькими, так і протестантськими авторами. Їхнє використання засвідчує тяжіння української книжної традиції в особі її чільного представника до загальноєвропейського культурного простору.