Українські мандрівники Ґалаґани в Землях Чеської Корони Габсбургів: репрезентація вражень у подорожніх наративах середини ХІХ століття

Анотація

Метою статті є дослідження текстів, створених у середині ХІХ ст. під час подорожей Сілезією, Моравією та Чехією членами родини Ґалаґанів – Григорієм Ґалаґаном і його матір’ю Катериною Ґалаґан, для виявлення соціокультурних умов конструювання та трансформації образів цих регіонів у тревелогах (мандрівних наративах) представників верхівки українського помісного дворянства. Методологічною основою розвідки є історико-антропологічна інтерпретація тревелогів Ґалаґанів, що дозволяє схарактеризувати подорожування водночас як індивідуальний досвід і як наслідування соціокультурної норми, властивої добі романтизму. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно сприяє ґрунтовному вивченню досвіду подорожування українського дворянства ХІХ ст. Це забезпечує глибше усвідомлення функціонування комунікативних механізмів в європейському соціокультурному просторі середини ХІХ ст. Емпіричні дані та висновки, репрезентовані авторами, урізноманітнюють перспективи подальших досліджень подорожі як соціокультурного феномена. Висновки. Під час мандрівок Ґалаґанів склалися комплекси текстів, значущі як історичні джерела, що відображають, зокрема, їхні подорожні враження від Сілезії, Моравії та Чехії. Ці наративи містять етнографічні описи й економічні спостереження. Чимало уваги приділено історико-культурним та природним пам’яткам. Є цінні свідчення про чеський національний рух у загальнослов’янському контексті. Показано розмаїття локацій, до яких потрапляли мандрівники, – сільські місцини, провінційні й курортні містечка, Прагу як політичний і культурний (чесько-німецький) осередок. Тревелоги Ґалаґанів демонструють, як саме подорожі активізують механізми особистісної соціокультурної рефлексії, тобто зіставлення «свого» і «чужого», а відтак є інструментом формування й розвитку ідентичності.