Видання друкарні Бердичівського монастиря босих кармелітів (1760–1840) як джерело до історії видавничої справи в Україні

Анотація

Діяльність друкарні Бердичівського монастиря чину босих кармелітів (Fratres Discalceati Ordinis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) на сьогодні є маловідомою і недостатньо дослід­женою сторінкою історії українського книговидання. У першій половині XVII ст. (бл. 1630 р.) тогочасний власник Бердичева київський воєвода Януш Тишкевич (пом. 1649 р.) за­просив босих кармелітів до свого містечка. Інавгурація чернечого життя та освячення костелу відбулися 22 липня 1642 р. При монастирі існувала школа, де нав­чалася шляхетська молодь, був шпиталь і аптека. Монастир мав цінну бібліотеку, в якій зберігалися давні рукописи та книжки. У другій половині XVIII ст. монастир мав значний вплив на культурне та еко­номічне життя регіону, в здійсненні якого допомагала монастир­ська друкарня. Друкарня бердичівських кармелітів у другій половині XVIII ст. належала до ряду найжвавіших католицьких монастирських офіцін у південнo-східних регіонах тогочасної Речі Посполитої. При друкарні існувала граверна майстерня.