До проблеми вивчення графічного лубка 20–40-х років ХХ ст. (за матеріалами колекції лубкових картинок Сектору естампів та репродукцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського)

Анотація

Графічний лубок - один з найцікавіших видів масового мистецтва, що за три століття пройшов шлях від деревориту у XVII ст. до офсетного дру­ку у XX ст. Вперше в науковий обіг лубок як поняття і об’єкт для вивчення було введено тіль­ки на початку XIX ст. дослідниками І. Голишевим, І. Снєгірьовим, Д. Ровинським та ін. Цілком природно, що найбільша увага приділялася картин­кам XVІІ-XVІІІ ст., адже саме в цей період лубок сформувався як само­бутній неповторний вид графічного мистецтва. У контексті тоталітарної культури виросла залежність випуску лубків від контролю держави, втратився зв’язок з корегуючою стихією ринку. В бюлетенях Центросоюзу давалася оцінка кожному лубкові, що мав надійти до друку. Організовувалися справжні громадські суди над ними через від­повідні органи. Навіть у дореволюційні часи цензура не змогла так зніве­лювати лубок. В історії розвитку графічного лубка були відомі прик­лади, коли станкові гравюри майстрів-професіоналів функціонували як лубкові картинки. Сюжет, що прийшовся до вподоби широкому колу спо­живачів, могли неодноразово передруковувати, відбувалася і контамінація сюжету згідно з народним уподобанням.