ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ, НАВЧАЛЬНІ ТА РЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ Й УЯВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО ДУХОВЕНСТВА У КИЇВСЬКИХ ПРОПОВІДЯХ СТЕФАНА ЯВОРСЬКОГО 1690-х РОКІВ

Анотація

Збережені рукописні автографи-чернетки проповідей київського інтелектуала Стефана Яворського, написані в український період його життя, лише нещодавно привернули увагу науковців. Мета цієї роботи — проаналізувати згадані тексти (понад 40 казань за 1690-ті роки) як джерела з історії Київської митрополії кінця XVII ст., насамперед подій церковного життя, релігійної культури та уявлень. Методологія дослідження полягає у критичному, структурному та (за потреби) герменевтичному аналізі ранньомодерних проповідей задля оцінки та розуміння прямої і прихованої інформації, релігійних символів. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що досі проповіді Яворського 1690-х років не цікавили дослідників як джерело інформації для аналізу церковно-релігійної історії (за винятком кількох розвідок про біографії представників українського освіченого духовенства та його ідентичності). Висновки. Проаналізовані казання уточнюють наші знання про: завершення реконструкції київського Петро-Павлівського собору (діяв уже в червні 1696 р.); практикування публічних богословських диспутів у Києво-Могилянській академії в першій половині 1690-х  років; літургічні практики (аудиторію Яворського під час виголошення казань у соборах, ступінь її катехизації, пасії в Богоявленському монастирському храмі); прихильність і цього українського інтелектуала до концепції Maria Immaculata, а також широко, хоча й не зовсім послідовно розпрацьовані й підкріплені багатьма аналогіями зі священної історії топоси Києва як сакрального простору (міста, що має свої Овечі ворота з Витездою, Гетсиманію, Оливкову гору та Витанію, пустелю на шляху до Землі Обітованої, Синай і Фавор, Вифлеємську печеру і гріб Господній, тут діяли свої Мойсей і старозавітний патріарх Йосиф, Ілля та подібний Ісусу Теодосій Печерський тощо).