Тестаменти любецьких міщан як історичне джерело й пам’ятки справочинства Гетьманщини

Анотація

Мета роботи. Визначення інформативного потенціалу тестаментів любецького міщанства козацької доби, а також особливостей укладання даного виду документів. Методологія передбачає застосування історико-логічного, порівняльного та емпіричного методів дослідження, а також прийомів палеографічного аналізу. Наукова новизна статті обумовлюється тим фактом, що тривалий час тестаменти жителів міст української гетьманської держави, зокрема й Любеча, залишалися малодослідженими. Йдеться як про з’ясування можливостей їх джерельно-інформаційного потенціалу, так і про розгляд процесу уніфікації формулярів і структури тексту документів. Тому виконаний автором джерелознавчий аналіз допоможе тим науковцям, які займаються вивченням історії міст Гетьманщини в цілому й Чернігово-Сіверщини, зокрема. Висновки. Охарактеризовані документи є важливим історичним джерелом, що дає змогу відтворити різні сторони суспільного й буденного життя мешканців міста Любеча у другій половині XVII – першій половині XVIII ст. Джерельно-інформаційний потенціал тестаментів можна з успіхом залучати при вивченні соціально-економічної історії Любеча, норм тогочасного спадкового права, культурно-побутових умов, генеалогії окремих міщанських родів, регіональної топоніміки і навіть для окреслення менталітету укладачів. Формуляр заповітів любецьких міщан містить усі основні клаузули, що були притаманні для відповідних ділових паперів ранньомодерної доби, за винятком аренги. Наявність деяких типових кліше, що на середину ХVII ст. уже втратили свою чинність, свідчить про консервативний характер регіонального діловодства.