ЗНАЧЕННЯ ПИСЕМНИХ ДЖЕРЕЛ У ВИВЧЕННІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ СПАДЩИНИ ГЯНДЖИ

Анотація

Мета дослідження: залучення до наукового обігу історико-літературних рукописів як стародавніх писемних джерел з культурної спадщини дослідження середньовічного минулого міста Гянджи. В якості методів дослідження використовувалися історикопорівняльний метод дослідження, хронологічний та джерелознавчний методи. Наукова новизна. На основі різноманітних рукописів та архівних документів уперше визначені основні риси соціокультурного розвитку, а також литературної спадщини епохи Відродження в Гянджі (Азербайджан). Висновки. У даній дослідницькій роботі вивчаються основні особливості рукописів, різноманітних історичних документів стосовно минулого міста Гянджи як джерел дослідження культурного та соціологічного розвитку в період Відродження. На основі архівних матеріалов, різноманітних писемних джерел, історичних документів, літературних зразків середньовічного періоду на основі порівняльно-наукового підходу вивчені життя і творчість таких геніальних особистостей, як Нізамі Гянджеві. Рукописи або репринти оригінальних творів видатних особистостей, які жили в цей період, були включені до наукового обігу як фундаментальне джерело. Також на основі вивчення наукових джерел і матеріалів уточнюють певні дискутивні моменти дослідження характерних особливостей розвитку міста Гянджи, життя та діяльності відомих історичних особистостей.