Регіональні родові бібліотеки початку ХХ ст.: до методики встановлення факту існування (на прикладі Подільської губернії)

Анотація

Мета роботи. Описати один із способів фіксації факту існування конкретної родової бібліотеки напередодні Першої світової війни. Методологія дослідження передбачає використання, крім книгознавчих методів, ще й історичної та архівної евристики. Комплексне використання цих методів дозволяє, за браком джерел, встановити факт існування родових зібрань. Наукова новизна. Вивчаючи родові бібліотеки минулого, книгознавці найчастіше приділяють увагу тим зібранням, фрагменти або каталоги яких збереглися. Вони усвідомлюють, що таких колекцій було набагато більше, але дослідженням перешкоджає брак джерел. Через катаклізми двох світових воєн, Українську революцію (1917–1921) та радянську бібліотечну політику значна частина зібрань і документів про них зникла. Як правило, такі книгозбірні формувалися в середніх (розміром від 101 до 500 десятин) і великих (понад 501 десятину) маєтках. Їхні господарі мали для цього достатні фінансові можливості. Оскільки документи про землеволодіння збереглися набагато краще, ніж про бібліотечні зібрання, з урахуванням того, що маєтності переходили з рук у руки, є можливість, аналізуючи землеволодіння краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст., виокремити маєтки, в яких власники проживали з покоління в покоління і господарювали самостійно. Складений список потенційних власників бібліотек дозволяє адресно працювати з архівними фондами нотаріусів, окружних судів, господарської документації, виявляти документи особового походження – мемуари, щоденники та листування. І тоді з’являються додаткові можливості для вивчення власне родових зібрань. Висновки. На прикладі Подільської губернії встановлено, що родових бібліотек напередодні Першої світової війни могло бути близько 390-та, хоча дослідникам відомо про 162 зібрання.