Краєзнавча бібліографія як одна із засад розвитку наукового краєзнавства України (20-і роки ХХ ст.)

Анотація

Краєзнавство у 20-і роки ХХ ст. розвивалось як головний напрям нової української науки. У реєстрі діючих організацій виділялися краєзнавчі товариства та уста­нови, які були створені ще на початку XX ст. і мали свої традиції та нау­ковий доробок. Кожний регіон України в нових умовах формував свою мережу крає­знавчих організацій, спираючись на історичні традиції та наявність сил, які створювали основну чисельність краєзнавців. У залежності від програмних завдань наукової роботи формувалася внутрішня структура краєзнавчої організації. Серед перелічених форм місцевих наукових сил найбільш розвинену внутрішню структуру мали наукові товариства, комітети, кабінети, комісії. В період 1919-1921 рр. вперше в історії розбудови державної бібліографії слов’ян­ських країн краєзнавчий принцип реєстрації та обробки документів було застосовано як найбільш доцільний в умовах політичної та економічної нестабільності.