Семітсько-сирійсько-грецький кондак і києво-руський кондакарний спів у західноєвропейській та американській візантиністиці й палеославістиці

Анотація

Метою роботи є систематизація фундаментальних досягнень західноєвропейських та американських візантологів і палеославістів протягом півтораста років у міждисциплінарних дослідженнях семітсько-сирійсько-грецького кондака та києво-руського кондaкaрного співу. Методологія. В науковій статті використано сукупність методів і прийомів, характерних для гуманітарних наук, головними з яких є історіографічний, бібліографічний і метод системного аналізу джерел. Наукова новизна. Уперше в українській медієвістиці зроблено комплексний огляд праць відомих зарубіжних богословів, літургістів, істориків, кодикологів, палеографів, філологів і музикознавців щодо полістрофного й монострофного кондака, а також пов’язаних із ним явищ співацької культури: книги Кондакар, кондакарної нотації і кондакарного стилю. Висновки. Упродовж сторічного періоду досліджень семітсько-сирійсько-грецького кондака і києво-руського кондaкaрного співу спостерігалась ізольованість значної кількості науковців за спеціалізаціями.За декілька останніх десятиліть викристалізувався мультидисциплінарний (міжгалузевий) підхід, який виявився як у співпраці медієвістів різних спеціальностей, так і в поєднанні різних компетентностей в особі одного вченого. Серед значних здобутків у студіях кондака: окреслення його семітсько-сирійської ґенези, подальшої модифікації, богословсько-літургічних, поетико-гомілетичних і музичних особливостей, міжжанровоїдифузії з іншими піспеспівами тропарної групи, уточнення, доповнення житія преподобного Романа Мелодоса і його талановитих вихованців. З-поміж головних досягнень у кондакарному музикознавстві: публікація Кондакарів та їх візантійських прототипів у друкованих виданняхта на Інтернет-ресурсах, кодикологічний і палеографічний опис рукописів, дослідження типології та змісту цих богослужбових збірників, компаративний аналіз шартрських, касторських і кондакарних невм, спроби дешифровки медіавізантійської ікондакарної нотацій. Оприлюднення в мережі Інтернет значної кількості греко-візантійських і слов’яно-руських кодексів, а також наукових розвідок про них сприятиме більшому зацікавленню західно-європейських та американських медієвістів і стимулюватиме появу новаторських міждисциплінарних досліджень семітсько-сирійсько-грецького кондака та києво-руського кондaкaрного співу.